Смолінське НВО "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-гімназія-позашкільний навчальний заклад"
 
Школа - це завжди трохи більше, чим просто місце, куди приходять учитися. Тут народжується дружба, яка потім не рушиться усе життя.

Кіровоградщині - 75

Для кожної людини Батьківщина починається з отчого дому, з маминої ніжної посмішки, з тих потаємних куточків дитинства, де ти завжди почуваєш себе у безпеці. Іншими словами, це все - рідний край. А знати свою країну означає, перш за все, знати історію свого краю, неповторність та унікальність його природи, особливості господарства та населення... Наша рідна земля – це батьківський поріг, рідна школа, місце, в якому ми народились та зростаємо. Для нас з вами, це Кіровоградщина – перлина українського степу. Кіровоградщина - край, який лежить у самому серці України. Край, багатий не тільки на природні ресурси, але й щедрий на талановитих людей! А ще Кіровоградщина - область таємниць і загадок. Як відомо, Кіровоградська область (разом із Запорізькою) вважається батьківщиною козацтва. І в цьому, безумовно, її унікальність. Але й сьогодні існують повні таємниць і загадок пам'ятки, про походження яких ніхто нічого не знає. Кіровогра́дська о́бласть — область в центральній частині України. Утворена 10 січня 1939 року.Розташована у центрі України, у межиріччі Дніпра і Південного Бугу у південній частині Придніпровської височини. Практично вся територія області розташована на правому березі Дніпра. На півночі межує з Черкаською, на північному сході з Полтавською, на сході та південному сході з Дніпропетровською, на півдні з Миколаївською та Одеською, на заході з Вінницькою областями України.Площа області становить 24,6 тис. км² (4,1 % від території України). Протяжність області з півночі на південь становить майже 148 км, із заходу на схід — 335 км.Область розташовується на південних схилах Придніпровської височини. Таке місцерозташування обумовлює дуже нерівний горбистий рельєф.Ґрунти області характеризуються високою родючістю. Річки області належать до систем Дніпра і Південного Бугу. Значущі притоки Дніпра — Тясмин, Інгулець і Цибульник, Південного Бугу — Інгул, Синюха і Синиця.За кількістю водосховищ та ставків (85 та 2185 відповідно) область займає третє місце серед областей України. Зате вона має найменші запаси природних підземних вод.Область має порівняно великі запаси деяких мінеральних ресурсів. Вагоме енергетичне значення мають значні (світового масштабу) поклади уранових руд. Природно-рекреаційний потенціал :Заповідник Хутір Надія;Заповідник Карпенків край;Чорний ліс;Дендропарк «Веселі Боковеньки».Окрасою краю та місцем відпочинку є лісові насадження, 400-літні дуби, цілющі джерела. Основні рекреаційні ресурси на Кіровоградщині — оздоровчі (м'який клімат, мальовничі береги річок і водосховищ). Діють 3 санаторії та пансіонати з лікуванням, 4 будинки і пансіонати відпочинку, численні бази відпочинку, профілакторії та дитячі табори відпочинку. Перші люди на території сучасної Кіровоградщини з’явилися дуже давно. Племена давніх мисливців, скотарів та землеробів у ході історичного поступу та законів природи безперервно змінювали один одного на цій не завжди гостинній землі. Про найдавніші віхи історії краю свідчать численні викопні пам’ятки, відкриті археологами.Трипільські поселення, які представляють одну з найяскравіших археологічних культур доби енеоліту, виявлено біля сіл Данилової Балки, Луполового та Сабатинівки Ульяновського району Найдавнішим з відомих за своєю назвою народів, чиє перебування (з XI століття до нової ери) на території Кіровоградщини зафіксоване істориками, були кіммерійці. У VII столітті до нової ери Кіммерію підкорили східні племена скіфів, що спромоглися створити власну державу з ефективною військовою організацією та самобутньою культурою.У III столітті до нової ери скіфські народи були підкорені й асимільовані войовничими племенами сарматів. Виникла нова держава – Сарматія, котра відігравала важливу роль на міжнародній арені античного світу.У першій половині III століття нової ери сарматські завойовники повторили долю скіфів, будучи підкореними племенами готів .У IX столітті у південних степах з’явилися угри та вони невдовзі були витіснені войовничими печенігами. У середині X століття в результаті жорстокої війни зі слов’янами зникають і печеніги. Натомість у XI столітті сюди прийшли половці, які постійно нападали на Русь, що певною мірою спричинило її розпад на окремі князівства у першій половині XII століття. У 30-х роках XII століття північна окраїна сучасної Кіровоградщини належала до Київського удільного князівства. Але основна її територія перебувала у складі Половецьких земель, які об’єднав у єдину державу знаменитий хан Кончак.У 1362 році Київська земля на правах автономного удільного князівства ввійшла до складу Великого Литовського князівства – єдиної на той час сили, спроможної протистояти зростаючій могутності Золотої Орди. Ординці не хотіли миритися з втратою, але у битві при Синіх Водах, де 1363 року полчища трьох ординських ханів зіткнулися з литовсько-руським військом, очолюваним князем Ольгердом, потерпіли поразку і до складу Литви відійшла більша частина Поділля. Є вагомі наукові аргументи, що Синьоводська битва сталася на річці Синюсі неподалік від містечка Торговиці (тепер у Новоархангельському районі). 1370 року великим князем Ольгердом було приєднане й південне Поділля. Якщо поглянути на сучасну карту, литовсько-ординський кордон у межах Кіровоградської області проходив по ледь вигнутій лінії Вільшанка – Світловодськ.. З XVI століття тут, у степах так званого Дикого Поля, почали селитися козаки – український військовий і селянський люд, який переходив на вільні землі, щоб позбутися зростаючого феодального гніту польсько-литовських магнатів. Козацька колонізація краю відбувалася в умовах жорстокої боротьби з татарсько-турецькими суперниками.Сумнозвісний Чорний шлях, котрим користувалися кримські татари для грабіжницьких набігів на Правобережну Україну, йшов із півдня і повертав на захід між верхів’ями Інгульця і Тясмину (тепер території Знам’янського та Олександрівського районів). Уже в XVII столітті на Чорному шляху стояв польсько-козацький форпост Верблюжка, який запобігав несподіваності татарських нападів на українські села. Чимало населених пунктів Кіровоградської області пов’язані з козацькою славою. Село Торговиця було центром Торговицького козацького полку (1669-1674), Крилов і Власівка – сотенними містечками Миргородського полку. Криловська сотня виникла ще у складі найстарішого козацького Чигиринського полку і відома з 1625 року, Власівська – заснована 1676 року. Весною 1648 року біля Табурища та Крилова гуртувалися загони озброєних повстанців, які приєдналися до запорожців. 6 травня 1648 року біля урочища Княжі Байраки (поблизу с. Попельнастого Олександрійського району) повним розгромом польського загону Стефана Потоцького завершилася Жовтоводська битва – перша перемога повсталого козацького війська під проводом гетьмана Богдана Хмельницького. Творець Української держави володів землями на річці Тясмині, зокрема Бірками (тепер в Олександрівському районі), де мав ставку, в якій збиралося для походів його військо, там же було місце перебування козацького військового обозу. У липні 1661 року біля села Торговиці загін полковника Івана Сірка дав відсіч татарам, які зчиняли грабіжницькі набіги на східну Брацлавщину. У 1663 році в урочищі Цибульнику біля Крилова козаки знищили десятитисячне військо кримських татар і ногайців. У 1664-му загони кошового отамана Івана Сірка, що базувалися поблизу Торговиці та на Побужжі, забезпечили охорону цієї території від нападів спільних польсько-татарських військ. 24 грудня 1751 року, вийшов указ імператриці Єлизавети Петрівни «О принятии в подданство Сербов, желающих поселиться в России и служить особыми полками, о назначении на границе со стороны Турецкой выгодных мест к поселению; об определении жалованья по окладу Гусарских полков конным, а пешим оклада полков пехотных, и о подчинении оных полков Военной Коллегии». З цієї дати починається історія військо-поселенської області, названої за етнічною ознакою основного ядра переселенців Новою Сербією. У 1754 році для захисту новосербських поселень з півдня була побудована фортеця Святої Єлисавети, що відразу стала серцем нового міста, яке згодом отримало назву Єлисаветграда.Під час війни 1787-1791 років у фортеці часто перебував генерал-майор М.І. Кутузов, тут проживала його сім’я і народжувалися діти.Славетний полководець О.В.Суворов неодноразово відвідував фортецю за службовими справами у 1786-1792 роках, після смерті князя Г.О.Потьомкіна (1791 рік) він шефствував над Єлисаветградською медико-хірургічною школою.Бували тут і кошові отамани (не виключено – й Петро Калнишевський) та січова старшина українського козацтва. Архів і зброя Запорозької Січі після її ліквідації у 1775 році деякий час зберігалися у фортеці.Після ліквідації Запорозької Січі територія Кіровоградської області остаточно входить до складу Російської імперії а у 1922 році у складі України – до складу СРСР. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 січня 1939 року була утворена Кіровоградська область,. До складу Кіровоградської області увійшло 30 районів: Кордони Кіровоградської області остаточно визначилися на 1960 рік, а територіально-адміністративна структура – на 1968 рік. Подальші незначні земельні переділи проходили тільки на рівні сільських рад. Кіровоградська область становить собою своєрідну мікромодель європейської держави. Степовою Елладою назвав наш край Євген Маланюк. Видатний поет і культуролог як ніхто знав що вкладається в цей гучний епітет.
Тут народилися і працювали відомі діячі науки і культури. Серед них – Авдієвський Анатолій - хоровий диригент, композитор, народний артист СРСР. Маланюк Євген - український поет, культуролог, літературний критик, письменник. Карпенко-Карий Іван (Тобілевич) - видатний український драматург, актор, режисер, театральний діяч. Кропивницький Марко - талановитий український актор комічних і побутових ролей, письменник-драматург. Чижевський Дмитро - видатний німецький філолог-славіст, філософ українського походження, дослідник слов'янських культур. Кароль Шимановський - польський композитор, піаніст, педагог, музичний критик. Яновський Юрій - український радянський письменник. Маринич Олександр — географ-геоморфолог, член-кореспондент НАН України.Маленченко Юрій – космонавт.Пестушко Костянтин (псевдонім Кость Степовий-Блакитний) — військовий діяч, отаман Степової дивізії, Головний отаман Холодного Яру.
Це цікаво знати
У місті Помічна є унікальна водонапірна гіперболічна вежа, побудована в 1933 році за проектом Шухова. Таких веж у світі збереглося всього 6. У 1944, під час відступу, німці хотіли підірвати вежу - підклали вибухівку під усі чотири опори й одночасно підірвали. За свідченнями очевидцем, вежа підлетіла вгору десь на метр, зависла в повітрі й опустилася на свої ж опори. А головне - після невеликого ремонту знову працювала! За 70 років 30-метрова вежа не змістилася на жоден міліметр!
У 1991 році Олександрійський Народний музей Миру був занесений до Каталогу Міжнародного Центру юнацького туризму (Лондон) як один із найбільш цікавих оглядових об'єктів Європи. Музей Миру - єдиний на Україні й один із 15 музеїв такого напрямку на планеті Земля. Профіль музею - історичний. У фондах музею Миру близько 8 тисяч експонатів. Бібліотека музею налічує близько 2000 книг.
Неподалік від Кіровограда, в Чорному лісі, розташоване зовсім унікальне озеро, глибину якого досі виміряти не вдалося. І влітку, і взимку вода в Чорному озері, яке насправді називається Берестовате, абсолютно холодна! Головна «пам'ятка» водойми - золотий карась, який нібито тут водиться. Кажуть, ця риба сліпа, а тому, хто її зловить або хоча б побачить, відкриється шлях до скарбів, похованих на самому дні. І ще один феномен озера - так звані плаваючі острови. Це невеликі ділянки суші з травою й деревами, постійно мігрують і змінюють своє місцерозташування. На них цвітуть орхідеї, яких, до речі, немає більше ніде в степовій Україні.
У ста кілометрах від Кіровограда в Устинівському районі існує разюча знахідка археологів - Монастирище, яке є давнім язичницьким урочищем, де багато років тому проживали трипільці. Це місце тепер називають кіровоградським Стоунхенджем. Уся споруда вимощена величезними прямокутними кам'яними блоками й за формою нагадує зрізану піраміду з пласким верхнім майданчиком. Особливо вражають розміри кам'яних блоків. Виникає питання: хто й за допомогою яких механізмів вирізав ці брили, як пересував і складав їх?
У Єлисаветграді (Кіровограді) у вересні 1847 року великий Ліст дав свої публічні концерти в якості піаніста-віртуоза.
У фортеці св. Єлизавети в 1774 р. заснована перша громадянська друкарня. Достовірно встановлено, що з цієї друкарні в 1765 р. вийшла перша книга, надрукована цивільним шрифтом на Україні. Це комедія Жана Батіста Мольєра "Кавовий дім". На цьому виданні, яке є бібліографічною рідкістю й знаходиться на постійному зберіганні у фондах Державної публічної бібліотеки імені Салтикова-Щедріна в Петербурзі, є позначка: "друкувалися в Новоросійській губернії в Фортеці святої Єлисавети".
Східна частина міста Кіровоград збереглася практично у своєму первозданному вигляді. Назви вулиць тут ніколи не змінювалися. Як і 250 років тому є тут Харьківська, Полтавська, Колодязна вулиці; Крутий, Млинів, Лісовий провулки.
Цікава історія заснування району м. Кіровограда - Новомиколаївки. Один із засновників заводу "Червона Зірка" Роберт Ельворті вирішив побудувати для своїх робітників житло. Кожен із робітників на заводі мав формений кашкет із певним номером на ньому. І ось, коли Роберт Ельворті, оголосивши про будівництво житла, сів у свою машину та поїхав на місце майбутнього поселення, робітники, із великої радості, бігли за машиною, підкидаючи вгору кашкети.Там, де кашкет падав на землю, і були закладені будинки для кожного робітника. Місце визначали за номером на кашкеті.
Історія кохання Пушкіна й Анни Керн відома всім зі шкільних років. Із 17 до 19 років Ганна Петрівна жила в Єлисаветграді, де служив її чоловік - генерал - грубий, жадібний і жахливо ревнивий солдафон. У Петербург взимку у 1819 р. на свою першу зустріч із Пушкіним Анна Петрівна прибула з Єлисаветграда. Пушкін відразу закохався в юну красуню з України. Поет подарував коханій першу главу "Євгенія Онєгіна", а також вірш "Я помню чудное мгновенье На сьогодні Кіровоградська область становить єдиний гармонійно функціонуючий організм, кожна ланка якого зберегла своє історичне, економічне і соціальне значення, а разом вони консолідуються під егідою спільної державно-національної ідеї.Любімо свій край рідний, цінуймо те, що над нами мирне небо, що мова наша українська бринить у серцях людей, що маємо прекрасну, незалежну державу і живемо в чудовім краю.
Подобається